Я досить довго не наважувалася назвати себе письменницею. Навіть коли вийшла перша друкована книжка. Навіть коли їх вже вийшло десять, я все також не наважувалася. Бо письменники в моєму розумінні — це люди, які вигадують нові світи. Ті світи, в які так затишно тікати від реальності, коли ростеш в 90-ті в бідній родині на Салтівці. Я ж нічого не вигадувала, бо писала нон-фікшн. Навіть ті оповідання, які увійшли до різних художніх збірок, я не вигадувала, бо вони всі засновані на реальних подіях з мого життя. Безліч разів я намагалася вигадати якісь смішні пригоди або детективні історії, все було марно. Тож я вважала, що просто не маю морального права називати себе письменницею.
А потім була розмова з Оксаною Лущевською, яка перемкнула якийсь тумблер у моїй голові.
— Послухай, — каже Оксанка, — кожен письменник пише у своєму жанрі. Ти пишеш саме нон-фікшн і, очевидно, що в тебе це добре виходить. Не ґвалтуй себе. Просто роби це і кайфуй.
Я видихнула. Порахувала кількість виданих книжок і подумала, що, мабуть, такі так, я — письменниця.
Написала понад 20 дитячих книжок, зокрема, безліч біографій про життя відомих людей — як українських, так і зарубіжних. А ще низку дуже крутих науково-популярних книжок для дітей про гастрономію («Ням! Готують діти», «Як відкрити ресторан», «Смачна історія України»), права дітей («Геть! Твоє право на протест») і протезування («Суперлюди. Технології незламності»).
Ну, а Котлеткою мене називають, бо я люблю готувати котлети. І цей сайт відпочатку був збіркою рецептів котлет. Усі рецепти в мене досі є, почитати їх можна тут.
Марія Сердюк • Маша Котлетка 
Залишити відповідь на kotletka Скасувати відповідь